Юридичний обов’язок негайного поновлення на роботі незаконно звільненого працівника на підставі рішення суду запровадили в чинному законодавстві України, але не більше …

Адвокат, Володимир БОРОВЕЦЬ, 20.12.2018 р.В правовому полі України діє правило, за котрим підлягають виконанню рішення судів, котрі набрали законної сили, а також ті рішення судів, котрі допущені до негайного виконання, при цьому, підстави допуску до негайного виконання рішення суду чітко передбачені в чинному процесуальному законодавстві України.

В межах даної публікації розглянемо питання щодо можливості негайного виконання рішення суду в частині поновлення незаконно звільненого працівника та наявності дієвої відповідальності за ухилення від виконання такого поновлення.

Так, в чинному законодавстві України запроваджено правову норму, згідно котрої суд допускає негайне виконання судового рішення у справі щодо поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника (п/п.4 п.1 ст. 430
Цивільний процесуальний кодекс України).

Тобто, хоча рішення суду з трудового спору і оскаржується в апеляційному порядку відповідачем, однак, суд допускає його негайне виконання і звільнений працівник у відповідності до вимог чинного законодавства повинен бути допущений до роботи, хоча справа ще розглядається в судовому порядку.

Це служить своєрідною гарантією для працівника щодо адекватного та швидкого поновлення його законних прав.

Аналогічна норма передбачена також в ч. 5 ст. 235 Кодексі законів України про працю.

Про те, що рішення суду про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника підлягає негайному виконанню обумовлено також і в Законі України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ.

Однак, наразі з’ясуємо питання хто ж повинен виконувати рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, котре допущене до негайного виконання.

Так, в п.2 cт. 65 Закону України “Про виконавче провадження” обумовлено, що “Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження”.

Тобто, іншими словами, в правовому полі України діє механізм, згідно котрого виконати рішення суду про негайне поновлення незаконно звільненого працівника повинен той же орган чи посадова особа, що здійснила таке звільнення. Отож, у відповідності до вимог чинного законодавства України повинні виконувати ті особи, котрі не бажають приходу звільненого ж ними працівника та в судовому порядку заперечували його вимогам про поновлення.

Закон України “Про виконавче провадження” передбачає, що “Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону”.

При цьому, згідно із ст. 63 Закон України “Про виконавче провадження” процедурний порядок такого поновлення незаконно звільненого працівника полягає в тому, що виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 3 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення трьох денного строку, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Спеціальна норма права (ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження”), котра регламентує питання відповідальності  боржника за невиконання рішення про поновлення на роботі, передбачає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення
штрафу на юридичну особу – 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5 100, 00 грн.) та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі (тобто, 10 100, 00 грн.) та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про  вчинення кримінального правопорушення.

Говорячи ж про кримінальну відповідальність, якщо будь-яка людина не виконує рішення судів, то на думку спадає єдино можливий вихід, а саме: порушника слід притягти до відповідальності згідно із п.1 ст. 382 Кримінального кодексу України, де обумовлено, що “Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню – карається штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років”.

Однак, особливо слід звернути увагу на те, що ст. 382 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за невиконання не будь-якого рішення суду, а лише того, що набрало чинності.

Таким чином, з огляду на викладене вище, можна стверджувати, що до кримінальної відповідальності, що передбачена ст. 382 Кримінального кодексу України, неможливо притягти особу, котра умисно не виконує рішення суду, що не набрало чинності, а лише допущено до негайного виконання.

Ось і вся юридична гарантія негайного поновлення порушених прав незаконно звільненого працівника: порушник в кращому випадку сплатить штраф (як на даний час і не такі великі гроші в залежності від того, який саме роботодавець) і на весь час розгляду справи в суді може забути про звільненого ним працівника, водночас, такому працівнику залишається ще і в апеляційній інстанції домогтись позитивного для себе рішення …